This “New Internet” Could Hit You Hard – Unless You’re Prepared

Check this out. [Arthur Green] [Investing Mission]( [Investing Mission]( [divider] Dear Reader, I need you to do something right away: Check this out. Because a new Internet is coming as soon as December 31st, 2023... And as you’ll see, it could change your life forever. [Click here now for the full story]( Best, [Signature] Michael Robinson Chief Investment Officer Trend Trader Daily Napoleon Bonaparte (born Napoleone Buonaparte;[a] 15 August 1769 – 5 May 1821), later known by his regnal name Napoleon I, was a French military commander and political leader who rose to prominence during the French Revolution and led successful campaigns during the Revolutionary Wars. He was the leader of the French Republic as First Consul from 1799 to 1804, then of the French Empire as Emperor of the French from 1804 until 1814 and again in 1815. Napoleon's political and cultural legacy endures as a celebrated and controversial leader. He initiated many liberal reforms that have persisted, and is considered one of the greatest ever military commanders. His campaigns are still studied at military academies worldwide. Between three and six million civilians and soldiers died in the Napoleonic Wars.[2][3] Napoleon was born on the island of Corsica to a native family descending from Italian nobility.[4][5] He supported the French Revolution in 1789 while serving in the French army, and tried to spread its ideals to his native Corsica. He rose rapidly after he saved the governing French Directory by firing on royalist insurgents. In 1796, he began a military campaign against the Austrians and their Italian allies, scoring decisive victories and became a national hero. Two years later, he led a military expedition to Egypt that served as a springboard to political power. He engineered a coup in November 1799 and became First Consul of the Republic. In 1804, to consolidate and expand his power, he crowned himself Emperor of the French. Differences with the United Kingdom meant France faced the War of the Third Coalition by 1805. Napoleon shattered this coalition with victories in the Ulm campaign and at the Battle of Austerlitz, which led to the dissolution of the Holy Roman Empire. In 1806, the Fourth Coalition took up arms against him. Napoleon defeated Prussia at the battles of Jena and Auerstedt, marched the Grande Armée into Eastern Europe, and defeated the Russians in June 1807 at Friedland, forcing the defeated nations of the Fourth Coalition to accept the Treaties of Tilsit. Two years later, the Austrians challenged the French again during the War of the Fifth Coalition, but Napoleon solidified his grip over Europe after triumphing at the Battle of Wagram. Hoping to extend the Continental System, his embargo against Britain, Napoleon invaded the Iberian Peninsula and declared his brother Joseph the King of Spain in 1808. The Spanish and the Portuguese revolted in the Peninsular War aided by a British army, culminating in defeat for Napoleon's marshals. Napoleon launched an invasion of Russia in the summer of 1812. The resulting campaign witnessed the catastrophic retreat of Napoleon's Grande Armée. In 1813, Prussia and Austria joined Russian forces in a Sixth Coalition against France, resulting in a large coalition army defeating Napoleon at the Battle of Leipzig. The coalition invaded France and captured Paris, forcing Napoleon to abdicate in April 1814. He was exiled to the island of Elba, between Corsica and Italy. In France, the Bourbons were restored to power. Napoleon escaped in February 1815 and took control of France.[6] The Allies responded by forming a Seventh Coalition, which defeated Napoleon at the Battle of Waterloo in June 1815. The British exiled him to the remote island of Saint Helena in the Atlantic, where he died in 1821 at the age of 51. Napoleon had an extensive impact on the modern world, bringing liberal reforms to the lands he conquered, especially the regions of the Low Countries, Switzerland, and parts of modern Italy and Germany. He implemented many liberal policies in France and Western Europe.[b] [divider] This editorial email containing advertisements was sent to {EMAIL} because you subscribed to this service. To stop receiving these emails, [click unsubscribe](. To ensure our emails continue reaching your inbox, please add our email address to your address book. Polaris Advertising welcomes your feedback and questions. But please note: The law prohibits us from giving personalized advice. To contact Us, call toll free Domestic/International: +1 302 966-9552 Mon–Fri, 9am–5pm ET, or email us support@polarisadvertising.com. 124 Broadkill Rd 4 Milton, DE 19968. Any reproduction, copying, or redistribution of our content, in whole or in part, is prohibited without written permission from Polaris Advertising. © 2023 Polaris Advertising. All rights reserved. Початки Народився в селі Рогощах (нині Чернігівського району Чернігівської області). Його син Федір був полковником Переяславським, а син останнього Іван — генеральним хорунжим. Рід Сулима занесено в родову книгу Полтавської губернії. Олександр Лазаревський стверджував, що рід простежується від Київської Русі.[1] Якийсь час служив помічником урядника баришівських та бориспільських володінь Софії Данилович з Жолкевських. Був якийсь час одним з управителів маєтків Станіслава Жолкевського (1615 р.) і його спадкоємців Даниловичів на Переяславщині й за цю службу одержав села Сулимівку, Кучаків і Лебедин (1620).[1] Морські походи Можливо, через конфлікт з магнатами подався на Запоріжжя.[2] У свої перші морські походи Іван Сулима ходив з Самійлом Кішкою ще достатньо молодим козаком, проходив у нього морську школу. Особливо вабило його море, морські походи. Досить швидко талановитий козак вибився в чільні старшини, став на один рівень мало не з Петром Сагайдачним. Як би склалася козацька доля Сулими далі, можна лише гадати, бо в одному з походів у бою з османською ескадрою, десь близько 1605 року, у чайку Сулими вцілили османські гармати. Звичайно, молодий і здоровий козак, опинившись з побратимами у воді, топитися так запросто не збирався. Але нічого вдіяти проти османів вони не змогли. Османські моряки повитягали козаків з води і тут же прикували до весел своєї військової галери. Неволя галерного бранця продовжувалася для Сулими довгих 15 років. Перед його очима постійно стояв приклад визволення з 26-річної неволі-каторги Самійла Кішки, тож Сулима духу не втрачав і затявся вирватися на волю при першому зручному випадку. Такий випадок трапився йому лише через 15 років. В той час османський флот воював з Венецією, тож Сулима з галерою був на війні. За однією з найпоширеніших версій, Іванові Сулимі якимось дивом вдалося звільнитися з кайданів та звільнити від пут своїх побратимів по неволі. Звільнившись посеред ночі, колишнім бранцям вдалося захопити бойову галеру разом з її екіпажем в 300 яничарів. Сулима, прикувавши яничарів до весел, наказав гребти до берегів Італії. Уміло уникнувши бою як з османським, так і з італійськими кораблями, Сулима пришвартувався в Римі. У «вічному місті» обідраний, напівголий екіпаж Сулими справив надзвичайне враження, а коли досі не бачені моряки невідомо якого флоту вишикували на пристані ще й 300 відбірних яничарів, закутих у кайдани, то й зовсім викликали сенсацію. Подивитися на це видовище збіглося мало не все місто. Чутка про надзвичайну подію дійшла і до Папи Римського Павла V Боргезе, який побажав особисто подивитися на відважного командира незвичайної галери, що Божою ласкою вирвалася з бусурманської неволі. За визначні походи в Крим і Османську імперію проти татар і османів, одержав від папи Павла V золоту медаль з папським портретом. Повернення з неволі Повернувся в Україну Сулима з європейською славою, яку вимушені були визнавати і при королівському дворі в Речі Посполитій. Окрім Сулими, ніхто з полководців Речі Посполитої не удостоювався найвищої в Європі папської золотої медалі, навіть коронний гетьман. Прибувши на Січ, Іван Сулима організовує численні морські походи в Чорне море. Покровська церква в селі Сулимівка (1622—1629 рр.), зведена коштом гетьмана. Восени 1628 року, після загибелі гетьмана Григорія Чорного, Сулима обирається гетьманом реєстрових козаків. Гетьманував недовго, всього близько року, бо у травні наступного 1629 року виступає вже як управитель маєтку коронного гетьмана Станіслава Жолкевського у Переяславі. У 1632 році гетьман Сулима провів свій знаменитий похід в Азовське море, де взяв штурмом османську фортецю Азов у гирлі Дону. Нікому з українських флотоводців до нього не вдавалося взяти Азова. Спроба пробитися до Азова гетьмана Семена Скалозуба закінчилася поразкою і його загибеллю. Іван Сулима подолав усі перешкоди і провів успішну атаку цієї далекої від Січі османської фортеці. Українські козаки знищили порт і всі портові споруди, а османський гарнізон загнали до фортеці. Сулима добре знав, що місто Азов для Османської імперії було головним портом, який забезпечував османську столицю в першу чергу продовольством. Тож, вивівши його з дії, Сулима завдав відчутного удару Стамбулу. Звісно, що бойовий рейд козацького флоту в Азовське море і штурм Азова надзвичайно вразили правителів Стамбула, Варшави та Москви. Всім стало зрозуміло, що Січ висунула нового неординарного полководця, який не поступиться інтересами свого народу. Розлючений падінням Азова султан, допускаючи, що Сулима на зворотному шляху ще добре пошарпає Крим, послав в Очаків могутню ескадру із 20 важких галер. Але це козацького флотоводця не спинило. Нічною атакою Сулима прорвав виставлену османами оборону, потопивши п'ять галер, з десяток вивів з ладу. Причому в ході цього бою козаки втратили лише три чайки з трофеями. Страта Уночі з 11 на 12 серпня[3] 1635 року, повертаючись з походу проти Османської імперії на чолі козацького (нереєстрового) війська, зруйнував щойно збудовану польську фортецю Кодак на Дніпрі й винищив її німецьку (найману) залогу з комендантом фортеці, полковником французом Жаном Маріоном. Далі повстанці піднялися вище по Дніпру до Кременчука і Крилова, звідки Сулима розіслав універсали до українського населення, закликаючи його до боротьби проти Речі Посполитої. Королівські комісари Адам Кисіль і Лукаш Жолкевський організували похід реєстрових козаків проти повстанців. Оборона останніх проти переважаючих сил противника на одному з дніпровських островів тривала кілька місяців. Був по-зрадницькому схоплений за сприяння старшини реєстрових козаків; за рішенням сейму гетьмана та декількох його сподвижників було страчено на центральній площі у Варшаві: відрубано голови, потім чвертовано, частини тіл були розвішені на міських мурах Варшави. За свідченнями московита-посла у Речі Посполитій Василя Родковського, одного із засуджених врятував коронний канцлер Якуб Задзик. Очевидець князь Альбрехт Радзивілл стверджував, що Сулима намагався на суді врятуватись переходом в Католицьку церкву.[4]