Bank of America’s SHOCKING Alert...

If you read one thing today, make it this… [Arthur Green] [Investing Mission]( [Investing Mission]( [divider] If you read one thing today, make it this… Because this involves [a “blacklist” with 110 banks on it…]( And if your bank is on this list, your entire life savings could be in peril. A famous banker is now warning people to move their cash before September 20 hits… Or risk losing everything they’ve earned. [Click here to see if your bank is on the list…]( to learn how you can prepare for what the Wall Street Journal is calling a “game-changing development.” Народився в Полтаві, тоді Полтавський полк Війська Запорозького, Гетьманщина, в сім'ї канцеляриста — шляхтича гербу Огоньчик[3][4]. Після навчання в Полтавській духовній семінарії[5] (1789–1793), працював канцеляристом, у 1793–1796 роках — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. У 1796–1808 роках перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У 1806–1807 роках Котляревський у військовому званні штабс-капітана [6] брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812 років, був учасником облоги Ізмаїлу. Нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня за дипломатичні заслуги зі схиляння до нейтралітету буджаків та хоробру кур'єрську діяльність на передовій під час штурму цієї фортеці[7]. У 1808 році вийшов у відставку. З 1810 року працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян». У 1812 році, під час походу французького імператора Наполеона на Росію, Котляревський, за сприяння малоросійського генерал-губернатора Якова Лобанова-Ростовського, який отримав відповідний наказ від імператора, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-й український козацький полк [8](за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав військовий чин майора. Підтримував зв'язки з декабристами. У 1816–1821 роках — директор Полтавського вільного театру. 1818 року разом з Василем Лукашевичем, Володимиром Тарновським та іншими входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року. За свідченнями декабриста Матвія Муравйова-Апостола, які він дав під час слідства у справі декабристів, член Малоросійського таємного товариства[9]. Слідчий комітет залишив це без уваги. Котляревський сприяв у 1822 році викупові з кріпацтва українського і російського актора Михайла Щепкіна. У 1827–1835 роках — попечитель «богоугодних» закладів. У 1835 році Котляревський вийшов у відставку. Він продовжив цікавитись культурним життям, надавав підтримку тим, хто до нього звертався. Література залишалася його єдиною справжньою пристрастю.[10] Зі спогадів Варвари Лелечихи, що працювала служницею Котляревського у 1828–1829 роках, Іван Петрович «до простих людей ставився радо і привітно, говорив з ними по-малоруськи, жартував, завжди усміхався всім, все це всіх, хто знав його, до нього привертало»[11]. Помер 29 жовтня (10 листопада) 1838 року в 69-річному віці. Похований у Полтаві (на час смерті Полтавська губернія, Російська імперія). Котляревський ніколи не був одружений. Його спадкоємицею та господинею садиби стала економка Мотрона Єфремівна Веклевичева[12]. Літературна діяльність Перше видання «Енеїди»[13], 1798 Цікава доля літературних творів Котляревського. Ще в семінарії «римач»-початківець писав вірші «малоросійською» мовою до окремого альманаху «Полтавська муха», який пізніше називали сатиричним журналом. Проте широкому колу читачів Іван Петрович відомий передусім завдяки своїй «Енеїді». «Енеїда» Докладніше: Енеїда (Котляревський) Котляревський — автор «Енеїди» (1798 рік, у трьох частинах; 1842 року — повне посмертне видання, підготовлене особисто І.Котляревським) — першого твору нової української літератури, написаного народною мовою. Взявши за основу сюжетну канву однойменної поеми Вергілія, Котляревський в традиціях давнього українського бурлеску створив свій оригінальний художній твір. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині XVIII століття. Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників. За мотивами поеми були створені опери «Еней на мандрівці» (композитор Ярослав Лопатинський) та «Енеїда» (композитор Микола Лисенко, лібрето Миколи Садовського). Учасники з'їзду українських письменників з нагоди 100-річчя виходу у світ «Енеїди» Івана Котляревського. Львів. 1898 «Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну» У 1804 році написав «Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну» (вперше опублікована Яковом Головацьким у журналі «Пчела» в 1849 році). « Будь здоворъ изъ новимъ годомъ И надъ нашым ще народомъ, Ще хоть трохи попануй… Трохи!.. ой, коли б багацько!.. Бо ти нам і панъ, і батько…[14] » Попри дещо «сервілістичний» (за визначенням Бориса Грінченка) сюжет (оспівування царського урядовця), твір позначений яскравим народним гумором, а також має окремі елементи соціальної сатири (критика «панів-людоїдів», що «зо злої волі не дають орати нив», тощо). Драматургія У 1819 році Котляревський написав для Полтавського театру п'єсу «Наталка Полтавка» (вперше надрукована в 1838 році Ізмаїлом Срезневським[15] в «Украинском сборнике») і водевіль «Москаль-чарівник» (надрукований 1841 року), які стали основою започаткування нової української драматургії. Микола Лисенко, використавши доробок своїх попередників (Анатолія Барсицького, Алоїза Єдлічки) створив оперу «Наталка-Полтавка». Характерні риси драматургічної творчості Івана Котляревського: невелика кількість дійових осіб, вдало вибраний конфлікт, напруженість і природність розвитку сюжету, стрункість композиції, органічно вмонтовані в текст пісні, народна, індивідуалізована й гранично виразна мова, гумор, чіткість ідей, рельєфно зримі образи. Оцінка творчості Творчість Котляревського високо цінував Тарас Шевченко. Поет в 1838 році написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», у якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди». Однак вже Пантелеймон Куліш мав суворіший погляд на творчість та громадську поставу Котляревського. Куліш звинувачував свого колегу по перу в догоджанні високим чиновникам російської колоніальної адміністрації — князю Куракіну, князю Рєпніну тощо. Цим закидам опонує український літературознавець І. Снігур, який 1946 року оприлюднив у емігрантському журналі «Похід» наступну репліку: « Іван Котляревський, зберігаючи теплу пам'ять про Гетьманщину («Так вічной пам'яти бувало у нас в Гетьманщині колись»), опоминаючись за народну правду («Мужича правда все колюча, а панська на всі боки гнуча»), без будь-якого, проте, внутрішнього психологічного конфлікту поєднує свою симпатію до козацької минувшини з більш ніж толерантним ставленням до царського державного устрою, — з симпатією до таких його репрезентантів, як генерал-губернатор князь Олексій Куракін, князь Рєпнін, князь Лобанов-Роставецький. При чому Котляревський робить це цілком щиро, без ніякого наміру користолюбно здобувати прихильність впливових людей, що цілком несправедливо закидає йому Пантелеймон Куліш. І цей внутрішній конфлікт не виникає у Котляревського тому, що поняття української нації уклалося в його свідомості як складова частина поняття російської держави, частина, підпорядкована цілому…[16] » Михайло Коцюбинський, характеризуючи роль Котляревського в розвитку української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах» із його творів. Пам'ять Садиба-музей Івана Котляревського, Полтава, 2008 1952 року в Полтаві було відкрито літературно-меморіальний музей Котляревського[17]. 1969 року в Полтаві на Івановій горі відкритий музей-садиба Івана Котляревського — меморіальний комплекс на основі садиби, де 1769 року народився і мешкав Іван Петрович Котляревський. У багатьох містах України (Київ, Полтава, Чернігів, Вінниця, Хмельницький, Чернівці, Прилуки, Лубни, Бердичів тощо) є вулиці, названі на честь поета. Бульвар Івана Котляревського у Києві. У Полтаві та Києві є парки, названі на честь поета. Багато навчальних закладів (школи, ліцеї, виші), закладів культури носять ім'я поета: Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1 ім. І. П. Котляревського Бендерська гімназія №3 ім. І.П. Котляревського[18] Гадяцьке училище культури імені І. П. Котляревського[19] Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені Івана Котляревського Бібліотека імені Івана Котляревського Шевченківського району м. Києва Центральна міська бібліотека ім. І.П. Котляревського (Ізмаїл) У філателії та нумізматиці 28 жовтня 1998 року Національний банк України на честь 200-річчя першого видання «Енеїди» у серії «Духовні скарби України» випустив золоту пам'ятну монету номіналом 100 гривень. 22 вересня 2009 року Національний банк України на честь Івана Петровича Котляревського у серії «Видатні особистості України» випустив срібну монету номіналом 5 гривень. [divider] This editorial email containing advertisements was sent to {EMAIL} because you subscribed to this service. To stop receiving these emails, [click unsubscribe](. To ensure our emails continue reaching your inbox, please add our email address to your address book. Polaris Advertising welcomes your feedback and questions. But please note: The law prohibits us from giving personalized advice. To contact Us, call toll free Domestic/International: +1 (302) 499-2858 Mon–Fri, 9am–5pm ET, or email us support@polarisadvertising.com. 124 Broadkill Rd 4 Milton, DE 19968. Any reproduction, copying, or redistribution of our content, in whole or in part, is prohibited without written permission from Polaris Advertising. © 2023 Polaris Advertising. All rights reserved.