Why was King Charles banned? • April 08

Why was King Charles banned from COP27? Joe Biden was there. [🌐 Web view |](  [Logo](   A note from the Editor: At Goal Become Reality, we keep an eye out for favorable circumstances we believe will interest our readers. The following is one such message from one of our colleagues I think you’ll appreciate.   Dear Reader, Why was King Charles banned from COP27? Joe Biden was there. John Kerry, too. Along with leaders from around the world, meeting to set the agenda for a $150 trillion plan to overhaul the world economy. But King Charles was barred from attending. Why was he banned? And what does COP27 mean for your money? According to former Goldman Sachs executive Nomi Prins, COP27 could be the biggest event of the year… And most folks have heard nothing about it. Nomi says, “Banning King Charles was likely about optics… because the event itself could ultimately move more money than the total value of the royal family’s fortune.” In the months ahead, Nomi’s research shows we’ll see a seismic shift that could change everything about life in America… from the way we eat to the way we travel and invest. Nothing will be left untouched. Most Americans will be confused as this plan rolls out… But Nomi has put together a free video to help Americans prepare beforehand. Many will find her revelations controversial, but Nomi insists she’s not backing down from this message. [Click here to see Nomi’s shocking video before it’s too late.]( Regards, Maria Bonaventura Senior Managing Editor, Rogue Economics P.S. Nomi has followed this $150 trillion revolution to its logical conclusion. You might find [her message]( unsettling, but it’s critical you act now or be blindsided. Норма Джин Мортенсон-Бейкер (англ. Norma Jeane Mortenson Baker), відома під псевдонімом, а пізніше під іменем Мерилі́н Монро́ (англ. Marilyn Monroe; 1 червня 1926, Лос-Анджелес — 4 серпня 1962) — американська кіноакторка, модель, співачка, кінопродюсерка та автобіографістка. Один з найкультовіших образів американського кінематографа та символів всієї світової культури[6]. Лавреатка «Золотого глобуса» 1960 року в номінації «найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл» за головну роль у фільмі «У джазі тільки дівчата» (1959), першою з кіноакторів розділивши цю премію (з Раджем Капуром)[7]. 20 фільмів за участю Монро принесли в прокаті понад 200 млн доларів[8]. Проте одна з найзатребуваніших акторок 1950-х, максимальний заробіток якої сягнув 300 000 доларів (У джазі тільки дівчата), Монро отримувала одну з найнижчих оплат серед зірок Голлівуду через кабальний контракт із кіностудією «20th Century Fox» у рамках студійної системи[9][10]. В результаті конфлікту з Fox вона у 1955 році заснувала власну продюсерську компанію «Marilyn Monroe Productions», інструменталізувавши процес розпаду студійної системи Голлівуду[11]. Монро стала найпопулярнішою акторкою 1950-х, знімаючись у комедіях і мелодрамах, що вміло експлуатували її зовнішні дані й перетворили на секс-символ 50-х: «Ніагара[en]» (1953), «Джентльмени віддають перевагу білявкам» (1953) і «Сверблячка сьомого року» (1955). Образ наївної сексуальної блондинки став візитівкою і водночас пасткою для акторки, що прагнула драматичних ролей. Кінокритика, феміністські студії та психоаналіз досі продовжують інтерпретувати глибину творчості Монро. Норма Джин Мортенсон-Бейкер (англ. Norma Jeane Mortenson Baker), відома під псевдонімом, а пізніше під іменем Мерилі́н Монро́ (англ. Marilyn Monroe; 1 червня 1926, Лос-Анджелес — 4 серпня 1962) — американська кіноакторка, модель, співачка, кінопродюсерка та автобіографістка. Один з найкультовіших образів американського кінематографа та символів всієї світової культури[6]. Лавреатка «Золотого глобуса» 1960 року в номінації «найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл» за головну роль у фільмі «У джазі тільки дівчата» (1959), першою з кіноакторів розділивши цю премію (з Раджем Капуром)[7]. 20 фільмів за участю Монро принесли в прокаті понад 200 млн доларів[8]. Проте одна з найзатребуваніших акторок 1950-х, максимальний заробіток якої сягнув 300 000 доларів (У джазі тільки дівчата), Монро отримувала одну з найнижчих оплат серед зірок Голлівуду через кабальний контракт із кіностудією «20th Century Fox» у рамках студійної системи[9][10]. В результаті конфлікту з Fox вона у 1955 році заснувала власну продюсерську компанію «Marilyn Monroe Productions», інструменталізувавши процес розпаду студійної системи Голлівуду[11]. Монро стала найпопулярнішою акторкою 1950-х, знімаючись у комедіях і мелодрамах, що вміло експлуатували її зовнішні дані й перетворили на секс-символ 50-х: «Ніагара[en]» (1953), «Джентльмени віддають перевагу білявкам» (1953) і «Сверблячка сьомого року» (1955). Образ наївної сексуальної блондинки став візитівкою і водночас пасткою для акторки, що прагнула драматичних ролей. Кінокритика, феміністські студії та психоаналіз досі продовжують інтерпретувати глибину творчості Монро. Норма Джин Мортенсон-Бейкер (англ. Norma Jeane Mortenson Baker), відома під псевдонімом, а пізніше під іменем Мерилі́н Монро́ (англ. Marilyn Monroe; 1 червня 1926, Лос-Анджелес — 4 серпня 1962) — американська кіноакторка, модель, співачка, кінопродюсерка та автобіографістка. Один з найкультовіших образів американського кінематографа та символів всієї світової культури[6]. Лавреатка «Золотого глобуса» 1960 року в номінації «найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл» за головну роль у фільмі «У джазі тільки дівчата» (1959), першою з кіноакторів розділивши цю премію (з Раджем Капуром)[7]. 20 фільмів за участю Монро принесли в прокаті понад 200 млн доларів[8]. Проте одна з найзатребуваніших акторок 1950-х, максимальний заробіток якої сягнув 300 000 доларів (У джазі тільки дівчата), Монро отримувала одну з найнижчих оплат серед зірок Голлівуду через кабальний контракт із кіностудією «20th Century Fox» у рамках студійної системи[9][10]. В результаті конфлікту з Fox вона у 1955 році заснувала власну продюсерську компанію «Marilyn Monroe Productions», інструменталізувавши процес розпаду студійної системи Голлівуду[11]. Монро стала найпопулярнішою акторкою 1950-х, знімаючись у комедіях і мелодрамах, що вміло експлуатували її зовнішні дані й перетворили на секс-символ 50-х: «Ніагара[en]» (1953), «Джентльмени віддають перевагу білявкам» (1953) і «Сверблячка сьомого року» (1955). Образ наївної сексуальної блондинки став візитівкою і водночас пасткою для акторки, що прагнула драматичних ролей. Кінокритика, феміністські студії та психоаналіз досі продовжують інтерпретувати глибину творчості Монро.   To ensure you receive our email, be sure to [whitelist us.]( © 2023 All Rights Reserved[.]( 🎯 Goal Become Reality. • 3715 Northside Pkwy NW, Atlanta, GA 30327 • [About us]( | [Privacy Policy]( | [Terms & Conditions]( | [Unsubscribe](   [GoalBecomeReality Logo](